Сократ, давньогрецький філософ і загадковий геній, народився в далекому 470 році до н.е. в Афінах. Хоча його батьки були звичайними афінянами: батько був каменярем і скульптором, а мати була акушеркою (повитухою), вони дали синові базову освіту. Перш ніж присвятити своє життя філософії, Сократ протягом багатьох років працював каменярем, також як і його батько. Був двічі одружений і мав трьох синів, яким приділяв дуже мало уваги. Кілька разів брав участь у військових кампаніях, захищаючи своє рідне місто.
Сократа вважають першим публічним грецьким філософом, який проводив свої філософські заняття не в школах, а на вулицях міста, і для самих різних людей: торговців, солдат, ремісників, аристократів, а також для бідних і бездомних.
Сократ першим серед своїх сучасників акцентує філософську увагу не на пізнанні навколишнього світу, а на пізнанні самої людини. Сократ розглядав людину, перш за все як моральну істоту, а головним предметом своїх бесід робив етичні питання про те, як треба жити. Сократ вважав, що основним завданням філософії є пізнання людиною самої себе, своєї душі, вчинків, а тільки потім вже перехід до пізнання світу.
До найбільш відомих його учнів відносяться: Антисфен, Аристипп, Ксенофонт і Платон.
Критичне мислення Сократа, його погляд на життя і оточення, зробили його чудовим джерелом натхнення для багатьох, а також нагородили недоброзичливцями, які в остаточному підсумку й довели його до суду та страти.
У 399 році до нашої ери відбувся судовий процес, на якому 70-ти річний Сократ був визнаний винним в тому, що він “відмовляється визнавати богів, визнаних державою”, і “розбещує молодь”. Йому було запропоновано сплатити штраф або бути вигнаним з міста, проте він відмовився, посилаючись на те, що таким чином визнав би за собою провину. Тому суд постановив привести страту в дію: Сократу дали випити чашу з отрутою.
- Будьте тим, ким хочете бути
- Будь-якими засобами одружіться: якщо у вас буде чудова дружина, ви станете щасливим; якщо погана – станете філософом
- Єдина справжня мудрість знаходиться в знанні того, що ви нічого не знаєте
- Єдине хороше – це знання, а єдине зло – невігластво
- Заговори, щоб я тебе побачив
- Задоволеність – це природне багатство, надмірна розкіш – це штучна бідність
- Знання кращі за багатства, адже одне скороминуще, а інше – вічне
- Знання не є розум
- Знати – це усвідомлювати, що ви нічого не знаєте. У цьому є сенс істинного знання
- Іноді ви зводите стіни не для стримування людей, але для того, щоб побачити, хто наважиться їх зруйнувати
- Мудрість починається з подиву
- Навчання – це розпалювання полум’я, а не наповнення ємності
- Пізнай самого себе
- Силою можна нажити ворога, але не друга
- Сильні уми обговорюють ідеї, посередні уми обговорюють події, слабкі уми обговорюють людей
- Те, що ми знаємо, – обмежено, а що не знаємо, – безмежне
- Той, хто не задоволений тим, що має, не буде задовольнятися і тим, що хотів би мати
- Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти
- У справжньої дружби немає ніякої різниці між давати і брати
- Хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини
- Щоб знайти себе, пізнавайте себе
- Я знаю тільки те, що нічого не знаю
- Я не афінянин, не грек, я громадянин світу
- Як багато є на світі речей, які мені не потрібні
- Яка людина, будучи рабом задоволень, не зіпсує свого тіла і душі
Він пов'язував причини хвороби з умовами життя і особливостями організму, розглядав організм як єдине
ціле, звертав увагу на зв'язок між локальним патологічним проявом
і організмом в цілому, вважав психіку функцією цілісного організму
і вказував на роль психічних факторів у виникненні соматичних розладів.
Важливою рисою концепції Авіценни було те, що при вивченні
хворого і хвороби постійно бралася до уваги взаємодія середовища і людини. «Кожна пора року, — відзначає Ібн Сіна, — що перебігає як їй належить, має свособливі закони. Кінець будь-якого
сезону і початок наступного мають закони і захворювання, спільні для обох цих сезонів». Крім того: «Натура... народу, наприклад,
індійців або слов'ян, відповідає умовам тієї чи іншої частини світу,
тому або іншому клімату». Саме тому — вони здорові. Розуміння
єдності організму з довкіллям сполучається у Ібн Сіни з визнанням
важливості цілющих сил природи у справі відновлення порушеного
здоров'я. До цього слід додати розуміння ним ролі психічних факторів у виникненні хвороби. Залежність психіки від соми, і навпаки — лї оюдського тіла від психіки, взаємозв'язок, таким чином, частин
і цілого, їхня єдність були для Авіценни беззаперечними, і в своїх
міркуваннях і терапевтичних призначеннях він виходив з цієї тези.
Немає коментарів:
Дописати коментар